Живучи в епоху щоденного прогресу та відкриттів кожен з нас усвідомлює на скільки важливо йти в ногу із знаннями та бути в курсі всіх сучасних інформаційних новинок, вміти ними вправно користуватися у повсякденному житті, роботі та навчанні. Шалений ритм штовхає нас до постійного саморозвитку, безперервного навчання та застосування знань на практиці. Однак виникає єдине питання: «Який найкращий спосіб? Що вибрати?» У сучасному світі існує безліч пропозицій на ринку освіти: online-курси, відеоконференції, вебінари, безпосередні лекції в університетах, численні освітні платформи та спеціалізовані посібники. Все це надає можливість вибрати найбільш зручний спосіб який дозволить заощадити час, гроші, вчитися у будь-якому місці та в будь-який зручний час. Думаю кожен погодиться із вищесказаною думкою, однак таки варто розглянути більш звичний спосіб навчання який використовується у нашій країні і визначити плюси та мінуси декількох вищенаведених. Уявимо звичайну ситуацію. Чергова пара в університеті, заходить викладач, перевіряє присутність, оголошує тему та починає опитування. Знаючи, що ти маєш оцінку чи бали на попередньому заняті можна спокійно відсидіти, дочекатися перерви і бігти у столову на перекус. Якщо ж ні, то готуєшся до виступу з презентацією, яку сьогодні може зробити будь-який школяр починаючи з класу 5 чи доповіддю яку на передодні скопіював з мережі. Кілька хвилин нудного матеріалу, який ніхто окрім викладача не слухає і ти маєш свої довгоочікувані бали. Сідаєш на місце. Все справу зроблено. Кілька занять можна не хвилюватися про цей предмет. Думаю всі розуміють на скільки жахливо і сумно це звучить, проте залишається незмінною правдою, яку на жаль ніхто не хоче змінювати. Спілкуючись із студентами різних університетів, я не оминув теми підготовки до занять і думаю у даному есе це матиме сенс. Мова піде про медичний університет. Кожна пара має наступні аспекти: загальне обговорення теми, опитування кожного індивідуально та написання тестів, вирішення ситуаційних задач або ж коротка відповідь на питання. Все це не виходить за часові межі пари. І тут я вкотре не перестаю дивуватися, як однакову кількість часу можна по-різному розподіляти. Тепер підіб’ємо підсумки. Якщо порівняти яке емоційне навантаження переносять студенти обох вузів і скільки разів вони мають змогу повторити матеріал, то висновок напрошується сам собою. З точки зору психології, людина у стресовій ситуації активує у рази більше нервових зв’язків ніж у спокійній ситуації. Не даремно існує усім відома реакція «бийся або біжи» при якій завдяки масивному викиду катехоламінів ми здатні на надзвичайні вчинки, неймовірну сил та спонтанне прийняття рішень. Більш ніж впевнений, що для більшості сучасних студентів такий маленький стрес буде мати великий результат. Завдяки зміні форми опитування можна досягнути максимального залучення аудиторії до роботи, що спростить і покращить їхнє оцінювання на підсумкових заняттях. До того ж це змусить студентів регулярно готуватися до кожного заняття, а не просто відсиджувати пари. Навчить максимально швидко приймати рішення та знаходити правильні відповіді, логічно мислити і висловлювати свою думку. В кінці на захист своєї думки хотілося б сказати, навчання повинно бути цікавим, прогресивним і заохочуючим, а не слідувати застрілим програмам та нудним методикам. Сучасне покоління за інтерактивне навчання.